Короткий опис проєкту
Конкурс-флешмоб «Напиши лист-31 побажання Україні та захиснику України» проведено з нагоди 31-ї річниці проголошення незалежності України . Реалізація проєкту з 20 серпня 2022 року по 14 жовтня 2022 року. Нагородження переможців та передача листів військовим 109 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ відбулися 26 жовтня 2022 року в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ).
На адресу організаторів надійшло 204 листи з різних куточків України. Їх автори, в переважній більшості, це вчителі, школярі, студенти та викладачі. Кожен із листів, сповнений переживання, любові, віри в ЗСУ та перемогу України.
Конкурс-флешмоб проводився у двох номінаціях: «Напиши лист-31 побажання Україні!»; «Напиши лист-31 побажання захиснику України!». За результатами його проведення переможцями стали: у номінації “Лист-31 побажання захиснику України” – 1 місце – Тетяна Лінійчук, вчителька Ямницького ліцею; 2 місце – Андріана Слюсарчук, студентка економічного факультету та Іванна Горішна, студентка Коломийського навчально-наукового інституту; 3 місце – Ярослав Белей, студент факультету іноземних мов ПНУ; Христина Бойко, учениця 5 класу Поберезького ліцею Єзупільського ОТГ; Максим Смовський, учень 7 класу Остерського ліцею Чернігівської області; у номінації ” Лист-31 побажання Україні” – переможницею стала Анастасія Гарніцька, студентка Національного університету “Острозька академія”.
Організаторка та ініціаторка конкурсу-флешмобу – Галина Волощук, доцентка кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, заступниця голови Коломийського міськрайонної громадської організації «Просвіта» імені Тараса Шевченка, членкиня громадської організації «Союз українок».
“Такі листи, передусім, підтримують бойовий дух наших воїнів. Читаючи такі листи, на душі стає приємніше. Особливо вражають листи, які пишуть діти. Дуже приємно читати про те, що діти перед сном щоразу моляться за нас”, – розповів військовий Володимир Глизнер.
“Ці листи – це підтримка і військових, і тих, хто їх пише. Ці листи – це історії, які наболілі для кожного українця, для нашого українського народу. Адже сьогодні, майже кожна українська родина має свого захисника на фронті. На конкурс надійшли листи із побажаннями Україні та її захисникам, написані крім української мови, ще й польською і англійською. Усі листи ми передали на передову. У такий спосіб підтримуємо наші ЗСУ. Віримо у перемогу України! ” – зазначає Галина Волощук.
Під час урочистого заходу проректор ПНУ Сергій Шарин, Галина Волощук та військовий Дмитро Симчишин вручили переможцям та призерам конкурсу-флешмобу грамоти та пам’ятні сувеніри. Також завдяки благодійникам, студентам і викладачам вдалося передати військовим генератор.
Членами журі конкурсу виступили – Галина Волощук, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту ПНУ; Ольга Русакова, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту ПНУ; Олександр Солецький, доктор філологічних наук, доцент кафедри української літератури Факультету філології ПНУ; Євгеній Лепьохін, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту ПНУ.
Покликання на інформацію про проєкт у ЗМІ:
Теплим словом підтримати захисників України! В Івано-Франківську підсумували конкурс «Напиши лист - 31 побажання Україні та захисникові України»
https://fb.watch/iGpyG45O8t/ - Листи, сповнені любові, переживання та віри. У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника нагородили переможців конкурсу "Напиши лист - 31 побажання Україні та захиснику"
https://www.facebook.com/kipnuimvs/videos/1582659028859620 (відео) - нагородження конкурсу-флешмобу "Напиши лист-31 побажання Україні та захиснику України", зустріч з військовими 109 окремого батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади - Володимиром Глизнером, Іваном Щасливим, Дмитром Симчишином.
"Прочитала понад двісті листів, я ці листи-історії українських родин прожила! Дякую всім учасникам конкурсу-флешмобу "Напиши лист-31 побажання Україні та захиснику України", листи молоді сповнені любові і віри в нашу Перемогу! Дякую військовим за захист, дякую учням та студентам за любов до України та теплоту до наших захисників, дякую за єднання у слові та відчуттях учасникам ( а їх понад двісті) з усіх куточків нашої Батьківщини", - ділиться враженнями Галина Волощук.
Боротьба сьогодні триває за Слово, за наше Українське Слово, за Українську Мову, Українську Культуру, Українську Землю, тому до Вашої уваги подаємо листи переможців.
Лист переможниці Тетяни Лінійчук «31 слово Солдатові»:
«Сміливий солдате, спасибі сердечно!
Сьогодні сумлінно служиш, стримуєш смерть! Спочинь секунду!
Схопи силу сонця! Слухай слово Стуса!
Споглядає стомлена старенька свого сина, скроні сивіють, серце
страждає…
Свавілля скінчиться! Святкуватимемо!!! Слава сучасникам!»
Лист «31 побажання Захиснику України» переможниці Адріани Слюсарчук:
«Привіт, тату. Як ти там? Як твої справи? Ти знаєш, що скоро День Захисника України. Для нас це не просто дата в календарі, а одне з найвизначніших свят. День, коли я можу вийти на вулицю і гордо сказати: «Мій тато Захисник України, який бореться за нашу з вами свободу, ризикуючи своїм життям», і ця цитата буде доречною як ніколи.
Влітку, коли ти приїжджав на декілька днів, я помітила, які незначні і ,здавалося б, так легко досяжні, повсякденні бажання в тебе були. Я так хочу донести до оточуючих, що щодня під обстрілами чийсь батько, брат, син, а може і чиясь мама, сестра чи дочка обрали прокидатися не в теплому ліжку, а в холодному окопі, щоби ми всі могли просто жити.
Ти знаєш, що я неймовірно вдячна тобі за кожен день, який ти проживаєш, виборюючи нашу свободу і забезпечуючи нам тишу. Дякую тобі щодня. Але саме до Свята Захисника України хочу побажати тобі так багато всього.
Хочу, щоб ти виспався. Просто хочу побажати тобі тихої, спокійної ночі, щоб ти міг спати і не боятися ночі, щоб твоє обличчя виглядало виспаним, як тоді, до 24 лютого. Хочу побажати знову опинитися в домі, нагрітому нашими обіймами, в домі, де на тебе завжди чекають.
А пам’ятаєш, як колись на кожному святі ми збиралися великою, дружньою родиною? Як я про це мрію. Так хочу, щоб ти це відчув знову. Хочу побажати, щоб ми зібралися так ще не раз, щоб обіймали тебе так міцно, цілували тебе так щиро, як це тільки можливо. Бажаю, щоб кожен Захисник ще бодай раз обійняв всю свою сім’ю.
Бажаю, щоб коли ти чув грім – не ховався, дивлячись на небо не боявся побачити там літак. Хочу, щоб коли ти писав нам «Все добре» все дійсно було добре. Щоб зранку снідав моєю випічкою, а не сухпайком. І після йшов чистити взуття перед роботою, а не автомат перед тим, як іти копати окопи.
Я так хочу, щоб ти прокидався від маминих поцілунків, а не сирен. Знаєш, коли я чую незадоволення друзів про те, що вони прокинулись від повітряної тривоги і вона не дала їм поспати, то я думаю про тебе, який прокинувся не від сирен, а від звуків обстрілів. Вони стали забувати про те, що кожна тривога - це чиєсь життя.
Бажаю прожити ще сотні тих безтурботних днів, коли ти приймав душ, коли хотів, а не коли йшов дощ. Одягав чистий, сухий одяг, а не піксельну форму, як би вона тобі не личила. Коли кликав нас допомогти прибрати в дворі, а не побратимів зачищати територію. Я так хочу знову піти з тобою в гриби чи ловити рибу, та зробити будь-що, але разом.
Мрію і щиро вірю, що ці побажання здійсняться. Знаю, що одного дня ти подзвониш нам і скажеш: «Ми перемогли, все закінчилося, я їду додому». Ти привезеш з собою того котика, що приютив на Сході, ти привезеш свої теплі обійми і ти привезеш незалежність нашій Україні.
Хочу побажати, щоб одного дня ми подорожували Україною, ти ж так це любиш. Відвідали місця, які не встигли до війни. Знову поїхали до нашого Криму, як тоді в 2012, пам’ятаєш?
Я щиро хочу, щоб ти спостерігав, як ростуть твої діти. Я так і не станцювала випускний вальс з тобою, а так мріяла, а так плакала… Але це нічого, ми ж все надолужимо, правда?
Хочу побажати, щоб одного сонячного ранку, 24 серпня, ми вийшли всією сім’єю на площу свого міста в вишиванці і поклавши руку на серце, гордо співали гімн своєї вільної незалежної країни.
Всього 31 побажання, ці побажання такі банальні і одночасно такі жадані. І кожне з них здійсниться в кожного Захисника і Захисниці, я вірю. Вірю, що одного дня обійму тебе, свого героя, героя нашої України.
З любов'ю донечка, від щирого серця»
«Напиши лист-побажання Україні» переможниці Анастасії Гарніцької:
«Мамо!
Не часто нам доводиться говорити віч-на-віч, але ти ж знаєш, що наші душі гомонять безперестанку. Та сьогодні особливий день, у який мені хочеться ословити свою вдячність за можливість бути твоєю донькою.
Тебе століттями оспівують найпісенніші майстри слова. Дякують за безкраї простори, відважних синів, яких ти зростила, за смерть, яка випадає їм на твоєму плесі. Твоє василькове небо пронизують залізні птахи і щораз, опускаючи мрійливі голови додолу, дивуються твоїй красі. Соняхи, діти твої, підіймають шершаві руки доверху, тягнуться до сонця. І знаходять його! У науці, у пісні, у слові… Вони носять те сонце у світ, а він дивується їхнім звершенням, плекає тиху заздрість за ясність, яка жевріє в соняшникових тілах. У глибоких ріках твоїх пульсують звитяги, у вітрі твоєму вчуваються кобзарські думи, а в горах твоїх чути дзвін тяжких залізних молотів.
Твоє волосся пахне п’ятьма колосками, двома трійками, одним гарячим пухким хлібом із бабусиної печі. Твій голос тремтить жовтневим Переяславом і тріскотить квітневим Чорнобилем. Твої губи носять глибокі сині шрами валуєвщини, емщини, столипінщини. А ноги – не знають, куди ступити на власній землі, щоб не вмерти від міни лукавого ворога. І тільки очі залишаються вічно-спокійними, вічно-синіми, вічно-вічними.
Твої люди завше моляться землі. Конаючи в Сибірі несходимій, танцюючи божевільний танок хрупітких кісток у горах Албанії, сидячи в підвалах Жовтневого палацу…
Напнуті землею падають важкими тілами в землю.
Ти часто спотикалася, захлиналася криками, топилася в згустках крові. Але завжди виборсувала своє тіло, пазурями видирала повітря, складала крихти в кишеню. Бо завжди пам’ятала, що ти – мати. І в грудях у тебе – пече материнська любов.
Твої блудні сиротята, соняшники із зяючими головами, медеєві діти – усі завдячують твоїй віковічній колисковій, яку ти вкладаєш сьогодні в наші потовчені тіла. І ми кажемо спаси-бі тобі, і просимо Бога спасти твоє тіло і нарешті вигріти його, умиротворити. І відпустити.
Ми, діти твої, зробимо все, щоб наша мати знову оспівувалася лише в піснях про лани і кручі, вишиті рушники і сорочки, доблесть і славу. Зичимо тобі, мамо, лише одного: нехай розпадуться пута віковії! І нехай лише одне слово навічно защемить і не відпускатиме – Мир!
Твої сонячні діти!»
«Лист-31 побажання захиснику України» переможниці Іванни Горішної:
«Хоробрий український воїне, я відправляю свої щирі побажання в той куточок нашої України, де ти стоїш на варті її незалежності:
Віри в мить, коли охоплюють сумніви.
Надії, коли здається що це був останній набій.
Любові в час, коли зло прагне запанувати на нашій землі.
Ока сокола,
Крила яструба,
Сили лева,
Швидкості тигра.
Світла обрію у сутінках загроз.
Зірки, що крізь пітьму приведе додому.
Дару кріпості у вірі і в силі;
Жовтого лану і синього неба!
Гострої шаблі,
Міцного щита,
Дужої руки,
Легких крил!
Ангелів поруч, щоб вберегли від куль.
Божої руки, що підійме після падіння.
Присутності Бога у моменти розпачу.
Проміння правди в хмарності брехні.
Холодного розуму.
Гарячого українського серця.
Спокою душі.
Незламності духу!
Світанку після найтемнішої ночі;
Веселки після найсильнішої грози;
Тепла після найлютішого морозу;
Усмішки після найгіркіших сліз.
Свободи!
Волі!
Незалежності !
Перемоги !
Вірю. Надіюся. Молюся.
«Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти - це твої дії, і немає іншого тебе.»
Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»
«Лист захиснику, однокласнику, другу» переможця Ярослава Белея:
Dear Stas,
Hello! It’s been a long while since we’ve last spoken. Sweet memories of graduation from school, waiting for the sunrise on the bridge during our prom night, photographers taking pictures of us for the album while we were having great fun on Vovchynetsky hills… For some reason, I never decided to have at least a small talk with you after that, even online, but I’m sorry. I haven’t forgotten about you. All I wanna say is be strong! We all believe in you. To be honest, you are the bravest person I’ve ever known! You are a true warrior who fights for our native land. Let Mother of God always protect you. Everybody will pray for your safe return. Trust me, you will make it home, so don’t worry! How about throwing a big party when you come back to Ivano-Frankivsk? Receiving a medal for your military duties and perhaps shaking Mr Zelenskii’s hand would also be nice. Our country needs smart people like you. Improving national technologies and creating useful programs and websites is way better than pointless shooting, isn’t it? But these stupid commies deserve taking some bullets in their skulls. All in all, I wish you a lot of luck and success in your future studies, so that you will become who you really wanna be. Cheers!
Warmest regards,
Slavik
